безробітний
безробі́тний
-а, -е.
1》 Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці.
|| у знач. ім. безробітний, -ного, ч.; безробітна, -ної, ж. Той, хто ніде не працює, не має роботи.
2》 заст. Вільний від роботи; неробочий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови