безрогий
БЕЗРО́ГИЙ, а, е.
1. Який не має рогів.
Високий очіпок поламався й увігнувся. Кайдашиха стала шута, як безрога корова (Н.-Лев., II, 1956, 318).
2. у знач. ім. безро́га, гої, ж., жарт. Свиня.
Сутінь [у хліві] по кутках здається зовсім чорною, так що в ній ледве видко, як ворушаться безрогі (Л. Укр., II, 1951, 194);
[Багатий Брат (до Убогого Брата):] Що ти? зовсім з глузду збився, — Тут лузати заходився, Засмітив усю підлогу… От тобі й пусти безрогу! (Олесь, Вибр., 1958, 446).
Словник української мови (СУМ-11)