безславний

БЕЗСЛА́ВНИЙ, а, е.

Який не заслужив слави, поваги.

Згадай же хто-небудь її [душу] на сім світі, – Безславному тяжко сей світ покидать (Т. Шевченко);

// Який не приносить слави.

Краще б уже загинути в якомусь безславному бою при сонці чи зорях, аніж під камінними мурами (М. Стельмах);

// Який заслуговує осуду; ганебний.

Сотні агресивних акцій мали безславний кінець під стінами цих міст, яким було присвоєно почесне звання “місто-герой” (з газ.).

Значення в інших словниках

1. безславний — безсла́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безславний — -а, -е. Який не заслужив слави, поваги. || Який не приносить слави. || Який заслуговує осуду; ганебний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безславний — ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О.  Словник синонімів української мови
4. безславний — Безсла́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. безславний — БЕЗСЛА́ВНИЙ, а, е. Який не заслужив слави, поваги. Згадай же хто-небудь її [душу] на сім світі, — Безславному тяжко сей світ покидать (Шевч., І, 1951, 75); // Який не приносить слави.  Словник української мови в 11 томах
6. безславний — Безславний, -а, -е Безславный, обезславленный. Безславному тяжко сей світ покидать. Шевч.  Словник української мови Грінченка