безславний

ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); Він не хотів загинути такою безславною, страшною смертю (М. Коцюбинський); — Я пристав на безчесний мир з Карапетом (І. Нечуй-Левицький); (Старий:) Нащо маю я вставати? (Тірца:) Для праці!.. Щоб час визволу не застав тебе у сні ганебнім, в соромнім безділлі (Леся Українка); Совати кулаком у зуби такому ж голопузому громадянинові, як і сам, видавалося мені чимось стидким (О. Левада); — Яке ж ти худеньке, аж світишся... Дівчина помітно зніяковіла, немов у цьому було для неї щось стидне (О. Гончар). — Пор. 2. непоря́дний.

Значення в інших словниках

1. безславний — безсла́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безславний — -а, -е. Який не заслужив слави, поваги. || Який не приносить слави. || Який заслуговує осуду; ганебний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безславний — БЕЗСЛА́ВНИЙ, а, е. Який не заслужив слави, поваги. Згадай же хто-небудь її [душу] на сім світі, – Безславному тяжко сей світ покидать (Т. Шевченко); // Який не приносить слави.  Словник української мови у 20 томах
4. безславний — Безсла́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. безславний — БЕЗСЛА́ВНИЙ, а, е. Який не заслужив слави, поваги. Згадай же хто-небудь її [душу] на сім світі, — Безславному тяжко сей світ покидать (Шевч., І, 1951, 75); // Який не приносить слави.  Словник української мови в 11 томах
6. безславний — Безславний, -а, -е Безславный, обезславленный. Безславному тяжко сей світ покидать. Шевч.  Словник української мови Грінченка