безслідний
БЕЗСЛІ́ДНИЙ, а, е.
Який не залишає слідів; який зовсім зник.
Як гірко трупом почуватись, Безслідним полум'ям згоріть (П. Грабовський);
Введення тієї чи іншої форми не лишається безслідним для вираження семантики речення в цілому (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)