безслідний
БЕЗСЛІ́ДНИЙ, а, е. Який не залишає, не залишив слідів; який зовсім зник.
Як гірко трупом почуватись, Безслідним полум’ям згоріть (Граб., І, 1959, 132);
Відмирання держави не означає її безслідного зникнення (Ком. Укр., 4, 1960, 23).
Словник української мови (СУМ-11)