безслідно
БЕЗСЛІ́ДНО.
Присл. до безслі́дний.
Марина безслідно зникла, пропала (Панас Мирний);
Настя слухає, пестливо гладить голівку малої внучки, і давні безсонні ночі з чорними маревами десь утікають безслідно (П. Козланюк);
Я тепер роздивляюсь, куди б задиміти, Щоб мій дим не згубився безслідно у часі (М. Вінграновський);
Слова про потойбічне царство, про жертву, про любов безкорисливу безслідно танули у впертій земній душі Григорія (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)