безстатевий
БЕЗСТАТЕ́ВИЙ, а, е.
Який не має ознак статі.
Безстатева людина перестане народжувати (М. Руденко);
* Образно. Доктор Серафікус промовляв далі: – Розпуста й шлюб обтяжили й розклали почуття .. Це були міркування безстатевої людини! Доктор Серафікус малював перспективи запереченої сексуальності й стриманих почуттів (В. Домонтович).
Словник української мови (СУМ-20)