безсторонній
БЕЗСТОРО́ННІЙ, я, є.
Який випливає з об'єктивних фактів, а не з почуттів прихильності, неприязні чи упередження і т. ін.
Наука .. безстороння і за напрям своїх висновків не відповідає (В. Підмогильний);
Савченко радився з Павлом, давав кожному безсторонню характеристику (І. Кириленко);
// Неупереджений, справедливий.
Мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Відома Вам стаття в енциклопедичному словарі [словнику] все-таки робить велике враження на свіжих безсторонніх людей (Леся Українка);
Щось блиснуло в очах Петушека. Та він приховав їх повіками і відповів тоном безстороннього спостерігача (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)