безсторонній
БЕЗСТОРО́ННІЙ, я, є. Який складає думку про кого-, що-небудь або щось робить на підставі об’єктивних фактів, а не особистого почуття; неупереджений, справедливий.
Відома Вам стаття в енциклопедичному словарі все-таки робить велике враження на свіжих безсторонніх людей (Л. Укр., V, 1956, 98);
Щось блиснуло в очах Петушека. Та він приховав їх повіками і відповів тоном безстороннього спостерігача (Шовк., Інженери, 1956, 20);
// Який постає (постав) не з особистого почуття (прихильності, неприязні чи упередження і т. ін.).
Савченко радився з Павлом, давав кожному безсторонню характеристику (Кир., Вибр., 1960, 59).
Словник української мови (СУМ-11)