безсторонність
БЕЗСТОРО́ННІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безсторо́нній.
Начко виклав розвідку ясно й зрозуміло, з безсторонністю і спокоєм історика (Фр., VI, 1951, 249);
Треба віддати належне комісії, — вона справді виявила більшу безсторонність, ніж можна було на це сподіватися (Кулик, Записки консула, 1958, 127).
Словник української мови (СУМ-11)