безсумнівно
БЕЗСУМНІ́ВНО.
1. Присл. до безсумні́вний.
Безсумнівно, що серед репресованих культурних діячів було чимало працівників преси (із журн.);
// у знач. пред.
Санітарний день прижився у місті. Це – безсумнівно (з газ.).
2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певності в чому-небудь.
Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто [Ісус Христос] в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Невихід на співанку трьох голосів вона, безсумнівно, сприйняла б як тяжку особисту образу (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)