безсумнівно
БЕЗСУМНІ́ВНО.
1. Присл. до безсумні́вний.
Взявши владу відразу і в Москві і в Пітері (не має значення, хто почне; можливо, навіть Москва може почати), ми переможемо безумовно і безсумнівно (Ленін, 26, 1951, 3);
// у знач. присудк. сл.
Безсумнівно, вона казала правду (Донч., V, 1957, 449).
2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певності в чому-небудь.
Невихід на співанку трьох голосів вона, безсумнівно, сприйняла б як тяжку особисту образу (Смолич, Мир.., 1958, 31).
Словник української мови (СУМ-11)