безсумнівний
БЕЗСУМНІ́ВНИЙ, а, е. Який не викликає сумнівів; незаперечний, безперечний.
При наявності безсумнівних досягнень дитяча драматургія [30-х років] мала, проте, і певні прогалини (Іст. укр. літ., II, 1956, 226);
Було створено чимало фільмів, відзначених безсумнівним хистом і майстерністю (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 119).
Словник української мови (СУМ-11)