Великий тлумачний словник сучасної мови

безсумнівний

безсумні́вний

-а, -е.

Який не викликає сумнівів; незаперечний, безперечний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. безсумнівний — (який не потребує доказів у своїй правоті) очевидний, безумовний, явний, книжн. самоочевидний.  Словник синонімів Полюги
  2. безсумнівний — безсумні́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. безсумнівний — Цілком певний, Очевидний, незаперечний, БЕЗПЕРЕЧНИЙ.  Словник синонімів Караванського
  4. безсумнівний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ, а, е. Який не викликає сумнівів; незаперечний, безперечний. Було створено чимало фільмів, відзначених безсумнівним хистом і майстерністю (Л. Дмитерко); При наявності безсумнівних досягнень дитяча драматургія 30-х років XX ст. мала, проте, і певні прогалини (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  5. безсумнівний — БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований).  Словник синонімів української мови
  6. безсумнівний — Безсумні́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безсумнівний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ, а, е. Який не викликає сумнівів; незаперечний, безперечний. При наявності безсумнівних досягнень дитяча драматургія [30-х років] мала, проте, і певні прогалини (Іст. укр. літ.  Словник української мови в 11 томах