безтурботний
БЕЗТУРБО́ТНИЙ, а, е.
1. Який байдуже, спокійно ставиться до труднощів життя, не журиться ними.
Він засинає, міцно заколисаний мріями і снами, безтурботний і щасливий (Я. Гримайло);
Події останнього року свідчать, що наше молоде покоління – не безтурботний тимчасовець на цій землі (із журн.);
// Вільний від турбот.
Перед нею проходило її сите, безтурботне життя (І. Микитенко);
Відлетіло безтурботне для дітвори літо, надходить вересень (з газ.);
// Який виражає безжурність.
Діти бавляться у дворах, сповнюючи чисте весняне повітря безтурботним галасом та вереском (Д. Ткач).
2. Те саме, що недба́лий.
Фермери повинні рішуче покінчити з практикою безтурботного ставлення до насіння (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)