безтурботно
БЕЗТУРБО́ТНО.
Присл. до безтурбо́тний.
Вихиливши у вікно голову, вона [Наталя] .. пильно дослухалася, а разом із тим приспівувала стиха, неповинно, безтурботно... (С. Васильченко);
Марина безтурботно і весело щось розповідала (Л. Смілянський);
– А от погані господарства – це річ інша, до них так безтурботно ставитись ніяк не можна (І. Микитенко);
Значна частина політичних сил сучасної української демократії продовжує безтурботно (щоб не сказати безвідповідально) ставитися до законів України (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)