безтурботно
БЕЗТУРБО́ТНО. Присл. до безтурбо́тний.
Вихиливши у вікно голову, вона [Наталя].. пильно дослухалася, а разом із тим приспівувала стиха, неповинна, безтурботно… (Вас., II, 1959, 61);
Марина безтурботно і весело щось розповідала (Сміл., Пов. і опов., 1949, 43);
— А от погані господарства — це річ інша, до них так безтурботно ставитись ніяк не можна (Мик., II, 1957, 352).
Словник української мови (СУМ-11)