1. Словник української мови в 11 томах

безтурботно

БЕЗТУРБО́ТНО. Присл. до безтурбо́тний.

Вихиливши у вікно голову, вона [Наталя].. пильно дослухалася, а разом із тим приспівувала стиха, неповинна, безтурботно… (Вас., II, 1959, 61);

Марина безтурботно і весело щось розповідала (Сміл., Пов. і опов., 1949, 43);

— А от погані господарства — це річ інша, до них так безтурботно ставитись ніяк не можна (Мик., II, 1957, 352).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безтурботно — безтурбо́тно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безтурботно — (спокійно, тихо, у достатках – перев. із сл. жити, спочивати, перебувати і т. ін.) як у бога за дверима; як у бога (Христа) за пазухою; як вареник (вареникові) у сметані (у маслі). Словник фразеологічних синонімів
  3. безтурботно — Присл. до безтурботний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безтурботно — БЕЗТУРБО́ТНО. Присл. до безтурбо́тний. Вихиливши у вікно голову, вона [Наталя] .. пильно дослухалася, а разом із тим приспівувала стиха, неповинно, безтурботно... (С. Васильченко); Марина безтурботно і весело щось розповідала (Л. Словник української мови у 20 томах