безумство
БЕЗУ́МСТВО, а, с.
1. Божевілля.
Застиглий погляд відбивав жах, безумство (В. Собко).
2. Нерозсудливість; нерозумні, безглузді дії, вчинки.
Я до безумства люблю небо, трави, зорі, задумливі вечори... (М. Хвильовий);
Через те, що мірою життя є добро, а не зло, щезнуть безумство, ненажерливість, зарозумілість, злочинність і моральне здичавіння (О. Довженко);
Батарея виконала своє завдання і залишати її в тилу ворога було безумством (В. Кучер);
– Імператор Никифор .. вчинив безумство, коли розірвав мир і хоче почати війну з болгарами (С. Скляренко);
Древній міф нагадує, що саме квіти й рослини несуть на собі весь тягар людського безумства (О. Бердник).
3. перен. Надзвичайна відвага, рішучість у вчинках.
Може, то відьма-гарячка спогади й мрії зібрала, з них на вогні мого палу дивний зварила напій і пройняла мені душу непереможним безумством (Леся Українка);
Відважні й до безумства непокірні не перевелися (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)