безутішний
БЕЗУТІ́ШНИЙ, а, е.
Який не знаходить розради.
Зраджена й кинута я, безутішная, Жертва чужого гріха (з народної пісні);
Гліб не міг дивитися на матір, прибиту безутішним горем (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗУТІ́ШНИЙ, а, е.
Який не знаходить розради.
Зраджена й кинута я, безутішная, Жертва чужого гріха (з народної пісні);
Гліб не міг дивитися на матір, прибиту безутішним горем (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)