безутішно
БЕЗУТІ́ШНО.
Присл. до безуті́шний.
І вчувається йому знову голосіння – тонке, тягуче.., – так щось безутішно голосило (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗУТІ́ШНО.
Присл. до безуті́шний.
І вчувається йому знову голосіння – тонке, тягуче.., – так щось безутішно голосило (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)