безутішно

БЕЗУТІ́ШНО. Присл. до безуті́шний.

І вчувається йому знову голосіння — тонке, тягуче.., — так щось безутішно голосило (Мирний, І, 1954, 358).

Значення в інших словниках

1. безутішно — безуті́шно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безутішно — Присл. до безутішний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безутішно — БЕЗУТІ́ШНО. Присл. до безуті́шний. І вчувається йому знову голосіння – тонке, тягуче.., – так щось безутішно голосило (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах