безхатько
БЕЗХА́ТЬКО, а, ч., розм.
Те саме, що безха́тник.
На вокзалі затримали особу без документів, яка мала характерний для безхатьків вигляд (з газ.);
Вандалом виявився місцевий безхатько, який здав шматки металу на брухт (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)