безхребетний
БЕЗХРЕБЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Який не має хребта, кістяка.
Серед жуків є багато хижаків; є й хижаки, які живляться іншими комахами або різними безхребетними тваринами (з наук. літ.);
Посібник включає теми лабораторних занять із різних розділів зоології безхребетних тварин (з навч. літ.).
2. перен. Який має недостатньо твердий характер; нестійкий.
– От вас і називають – безхребетний інтелігент! – Ці слова Вигорського видимо образили. – Безхребетний інтелігент, – пробурчав він... Потім, підвівшись, додав: – Всі ми дрібнобуржуазні, бо мусимо померти. Дайте вічного життя, і ми станемо нові, величні, повноцінні (В. Підмогильний);
Права і свободи обговорюють хіба що в новомодних ток-шоу, та й то тільки для того, щоб робити безхребетний висновок: права на стабільне становище у суспільстві нема ні в кого (з газ.).
3. у знач. ім. безхребе́тні, них, мн., зоол. Загальна назва нижчих тварин, які не мають кістяка.
Відмерлі залишки рослин служать їжею для багатьох безхребетних (з наук.-попул. літ.);
Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)