безхребетний
БЕЗХРЕБЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Який не має хребта, кістяка.
Серед жуків є багато хижаків; є й хижаки, які живляться іншими комахами або різними безхребетними тваринами (Шкідн.. поля.., 1949, 71);
// перен. Який має недостатньо твердий характер; нестійкий.
Ми повинні закликати до порядку комуніста Рипнюка, нам не потрібний такий безхребетний секретар (Зар., Антеї, 1962, 119).
2. у знач. ім. безхребе́тні, них, мн., зоол. Загальна назва нижчих тварин, які не мають кістяка.
Відмерлі залишки рослин служать їжею для багатьох безхребетних (Наука.., 2, 1958, 19).
Словник української мови (СУМ-11)