безшабашний
БЕЗШАБА́ШНИЙ, а, е, розм.
Нестримний, нерозсудливий, відчайдушний.
– Матросе мій безшабашний! Де ж ти взявся? – питала Варвара (В. Кучер);
* Образно. Тільки гудок безшабашного потяга, який вилітав із промислового центру.., порушував блідий осінній спокій (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)