безшумний
БЕЗШУ́МНИЙ, а, е.
Який не створює шуму; тихий.
Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою (О. Донченко);
Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м'яке степове повітря (О. Гончар);
Шестерні, виготовлені з шаруватих пластмас, забезпечують безшумну роботу механізмів (з наук.-попул. літ.);
За бетонною товщею захисних стін атомної електростанції відбуваються безшумні, але могутні процеси (із журн.);
* У порівн. Люди йдуть і зникають, мов безшумні шуми моїх строкатих аналогій і асоціацій (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)