безшумно
БЕЗШУ́МНО.
Присл. до безшу́мний.
Поле, залите таємним, молочно-синявим світлом, безшумно розсувалось перед нами (В. Винниченко);
Безшумно лине подих вітерця (М. Бажан);
Мечники безшумно відчинили південні ворота і швидко, без шелесту, вийшли (А. Хижняк);
У всіх сов оперення м'яке й пухке, завдяки чому вони літають безшумно (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)