безшумний
БЕЗШУ́МНИЙ, а, е. Який не робить шуму; тихий.
Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою (Донч., Вибр., 1948, 210);
Шестерні, виготовлені з шаруватих пластмас, забезпечують безшумну роботу механізмів (Наука.., 10, 1958, 16);
Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря (Гончар, Маша.., 1959, 46).
Словник української мови (СУМ-11)