безштанько
БЕЗШТА́НЬКО, а, ч., розм.
1. Той, хто ходить без штанів (про маленьких хлопчаків).
Одно хлоп'я, ще безштанько, знай верталось додому, кричучи (Ганна Барвінок);
Про Тараса Григоровича я і раніш чув, коли ще безштаньком був (В. Козаченко).
2. перен., зневажл. Бідно одягнена людина; взагалі бідняк.
Не дуже лиш гнатимеш коней: невелика цяця їде – знаємо ми сих безштаньків! (Панас Мирний);
Чому ж на чолі боротьби не стати саме йому, кобищанському безштанькові? (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)