безідейний
БЕЗІДЕ́ЙНИЙ, а, е.
Який не має твердих політичних переконань, поглядів.
Безідейним назвемо хіба чоловіка, у якого нема жодних ідей, се значить, який зовсім не думає ні про які загальні справи (І. Франко);
Безідейний [мужик], котрому лежить ще в душі підданство, покора, прокляте безсилля (О. Кобилянська);
// Позбавлений ідейного змісту.
Нерозважливе життя довело його до того, життя гуляще, безжурне і безідейне (Б. Лепкий);
Поезія, листи та інші матеріали 1857–1861 рр. показують Т. Шевченка як активного учасника боротьби проти безідейного “чистого мистецтва” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)