безініціативність

БЕЗІНІЦІАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до безініціати́вний.

– Мене дратують часом наші строковики своєю разючою безініціативністю (О. Гончар);

Люди психологічно й фізично детреновані, що виявляється в безініціативності, утриманстві і просто лінощах (з публіц. літ.);

Для політократичних суспільств, куди ми прагнемо, не заведено покладати надію на владу, безініціативність і безвідповідальність (із журн.);

Насильницькі заходи породжують апатію та безініціативність (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)