безґрунтовий
БЕЗҐРУНТО́ВИЙ, а, е, іст.
1. Те саме, що безземе́льний.
Дані інвентарів цих сіл Ямпільського повіту про поділ селян на ґрунтових і безґрунтових такі: кількість перших зменшилася з 291 до 289 (з наук.-попул. літ.).
2. с. г. Який здійснюється не в ґрунті (про вирощування рослин).
Безґрунтове вирощування овочевих культур забезпечує більш раннє достигання плодів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)