беладона
БЕЛАДО́НА, и, ж.
1. бот. Трав'яниста отруйна рослина родини пасльонових з чорними блискучими ягодами; красавка.
Рідкісними стали цінні за лікувальними властивостями арніка гірська та беладона (з навч. літ.);
Природні властивості беладони з успіхом використовують фармацевти (із журн.).
2. фарм. Лікувальний препарат, вигот. із цієї рослини.
[Юркевич:] Один старенький лікар порадив мені приймати краплі .. Це якісь стародавні і дуже міцні ліки – здається, беладона, гвоздична олія, опій, але надзвичайно допомагає, надзвичайно (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)