бельканто
БЕЛЬКА́НТО, невідм., с.
Стиль виконання, що є основою італійської вокальної школи.
Тільки дерево, наспіване вітром, найкраще дається до музики, здатне досягти вершин бельканто (О. Гончар);
Розглянуто питання становлення класичного стилю бельканто в оперній культурі Італії XVII–XVIII ст. (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)