бенетити

БЕНЕТИ́ТИ, ів, мн., палеонт.

Викопні деревоподібні голонасінні рослини із стовбурами овальної або кулястої форми, покритими панцирами із черешків листків.

Пізніші дослідження дали підстави вважати, що бенетити і покритонасінні розвивалися як паралельні групи (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. бенетити — -ів, мн. Порядок викопних голонасінних рослин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бенетити — бенети́ти група (порядок) викопних деревовидних голонасінних рослин, близьких до сучасних саговників. Існували за мезозою. Від прізвища англійського ботаніка Дж. Беннета.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. бенетити — Викопні голонасінні рослини з двостатевими квітками; існували від пермського до крейдяного періоду; з б. розвинулись покритонасінні рослини.  Універсальний словник-енциклопедія