бенефіс
БЕНЕФІ́С, у, ч.
Вистава або концерт, кошти від яких повністю або частково надходять одному чи кільком акторам.
Щепкін, родовий українець, хотів дати її [п'єсу І. П. Котляревського “Наталка Полтавка”] на свій бенефіс (І. Франко);
Вистава відбулася в бенефіс М. Кропивницького (з мемуарної літ.);
// Урочиста вистава, що є творчим звітом артиста з нагоди його ювілею.
Відбувся бенефіс відомого співака (з газ.);
// перен. Надзвичайно вдалий виступ артиста, спортсмена або спортивної команди.
Фінальний матч став справжнім бенефісом форварда гостей, який забив три м'ячі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)