берейтор
БЕРЕ́ЙТОР, а, ч., спец.
1. Фахівець, який об'їжджає верхових коней і навчає верхової їзди.
Мисливці спішилися, і берейтори одвели коней подалі (Ф. Бурлака).
2. Помічник дресирувальника коней у цирку.
Чимало берейторів згодом стали відомими дресирувальниками (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)