бинтувати

БИНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що.

Перев'язувати, обмотуючи бинтом, марлею і т. ін.

Вона розрізала рукав [Жаку] і бинтувала руку аж під плече, щоб спинити кров (Ю. Смолич);

Сировим полотном бинтували рану (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. бинтувати — бинтува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. бинтувати — -ую, -уєш, недок., перех. Перев'язувати, обмотуючи бинтом, марлею і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бинтувати — див. перев'язувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. бинтувати — ПЕРЕВ'ЯЗУВАТИ (рану), ПОВ'ЯЗУВАТИ, ПЕРЕВИВА́ТИ діал.; БИНТУВА́ТИ, ЗАБИНТО́ВУВАТИ (перев. бинтом). — Док.: перев'язати, пов'язати, переви́ти, забинтува́ти. Як і всі, Ярина тоді допомагала воям, обмивала й перев'язувала рани (С.  Словник синонімів української мови
5. бинтувати — БИНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Перев’язувати, обмотуючи бинтом, марлею і т. ін. Вона розрізала рукав [Жаку] і бинтувала руку аж під плече, щоб спинити кров (Смолич, Світанок.., 1956, 403); Сировим полотном бинтували рану (Мал., І, 1956, 371).  Словник української мови в 11 томах