бичисько

БИЧИ́СЬКО¹, а, ч.

Збільш. до бич 1.

Лясканням предовгого бичиська Тирольські пастухи загонили корів (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

БИЧИ́СЬКО², а, ч.

Збільш. до бик¹.

У тій хащі лежить величезний мідяний бичисько, і якщо ти зламаєш галузку, він нараз появиться (із журн.).

Значення в інших словниках

1. бичисько — бичи́сько 1 іменник чоловічого роду, істота від: бик бичи́сько 2 іменник середнього роду від: бич  Орфографічний словник української мови
2. бичисько — I -а, с. Збільш. до бич 1). II -а, ч. Збільш. до бик I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бичисько — Бичи́сько, -ка, -кові; -чи́ська, -чи́ськ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. бичисько — БИЧИ́СЬКО¹, а, с. Збільш. до бич 1. Лясканням предовгого бичиська Тірольських пастухи загонили корів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 34). БИЧИ́СЬКО², а, ч. Збільш. до бик¹.  Словник української мови в 11 томах
5. бичисько — Бичисько, -ка м. ув. отъ бик.  Словник української мови Грінченка