бичуватися
БИЧУВА́ТИСЯ¹, у́юся, у́єшся, недок.
Пас. до бичува́ти¹ 1, 2.
Бичувальники формували великі походи, оббігали міста й села і підмовляли всіх зустрічних бичуватися, даючи до того приклад (з наук.-попул. літ.);
У працях астрономів доби Просвітництва бичується наївна, смішна гординя людства, котре вважало себе найвищим досягненням, а може, навіть і вершиною космосу (із журн.).
БИЧУВА́ТИСЯ², у́юся, у́єшся, недок., заст.
1. Те саме, що бичува́ти² 1.
Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору (Сл. Гр.);
Замордована скотина по саме черево грузне у багні; народ бичується, топиться по балках (О. Стороженко).
2. рідко. Пас. до бичува́ти² 2.
Кілька дубів і берлинок з кавунами бичувалося по Дніпру (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)