благозвучність
БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до благозву́чний.
Благозвучність – гарне, з точки зору фонетичних і лексико-стилістичних норм певної мови, звучання окремих мовних елементів – звуків, звукосполучень, слів і словосполучень (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)