благозвучність
БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до благозву́чний.
Благозвучність — добре, з точки зору фонетичних і лексико-стилістичних норм певної мови, звучання окремих мовних елементів — звуків, звукосполучень, слів і словосполучень (Сл. лінгв. терм., 1957, 21).
Словник української мови (СУМ-11)