благонадійний
БЛАГОНАДІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який заслуговує на довіру, цілком надійний.
Благонадійний позичальник.
2. Який з політичного погляду не викликає недовіри у влади.
Він [Жолкевський] думав .. показати, що уряд відокремлює старшину і реєстрове благонадійне козацтво від буйної голоти і хлопства, і посіяти поміж козаками розбрат (З. Тулуб);
Справжня література може бути лише там, де її роблять не ретельні й благонадійні чиновники, а мрійники, бунтівники, скептики (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)