благонадійний
БЛАГОНАДІ́ЙНИЙ, а, е, заст.
1. Який заслуговує на довіру, цілком надійний.
Благонадійний позичальник.
2. У дореволюційній Росії — який з політичного погляду не викликає недовіри у влади.
Він [Жолкевський] думав.. показати, що уряд відокремлює старшину і реєстрове благонадійне козацтво від буйної голоти і хлопства, і посіяти поміж козаками розбрат (Тулуб, Людолови, II, 1957, 203).
Словник української мови (СУМ-11)