благоліпно
БЛАГОЛІ́ПНО, книжн., заст. Присл. до благолі́пний;
// у знач. присудк. сл.
— Гарно! дивно! благоліпно! — сказав отець Тарасій швидко й голосно (Н.-Лев., III, 1956, 389).
Словник української мови (СУМ-11)БЛАГОЛІ́ПНО, книжн., заст. Присл. до благолі́пний;
// у знач. присудк. сл.
— Гарно! дивно! благоліпно! — сказав отець Тарасій швидко й голосно (Н.-Лев., III, 1956, 389).
Словник української мови (СУМ-11)