благоліпно
БЛАГОЛІ́ПНО, книжн.
Присл. до благолі́пний.
Святі апостоли зі співами оточували благоліпно прикрашений одр (з церк. літ.);
// у знач. пред.
– Гарно! дивно! благоліпно! – сказав отець Тарасій швидко й голосно (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)