благородіє

БЛАГОРО́ДІЄ, я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє, іст.

У дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них.

– Ваше благородіє! Не знаю, як вас ще вище возвеличати? (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Було колись: його благородіє, поручик Лука Іванович, дідич подільський, а тепер... (М. Коцюбинський);

// розм. Взагалі про пана, начальника.

– Коли к тобі [до тебе] не заверну у хату – Ти з благородієм сидиш запанібрата (Є. Гребінка).

Значення в інших словниках

1. благородіє — благоро́діє іменник середнього роду у дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них арх.  Орфографічний словник української мови
2. благородіє — -я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє. У дореволюційній Росії – титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них. || розм. Взагалі про пана, начальника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благородіє — БЛАГОРО́ДІЄ, я, с., перев. із займ. ваше, його, їхнє. У дореволюційній Росії — титулування невисоких за чином військових і урядових службовців, а також форма звертання до них. — Ваше благородіє! Не знаю, як вас ще вище возвеличати? (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах