благородство

БЛАГОРО́ДСТВО, а, с.

1. Чистота моральних якостей; чесність, порядність.

Рубанюк добре розумів благородство жінки, що тільки-но давала свідчення і не видала його (І. Цюпа);

Пантелеймон Куліш вірив, що його зрозуміють нащадки, пізнає благородство його трудів і замірів Україна (з публіц. літ.).

2. Висока якість, довершеність, досконалість.

Рухи швидкі і легкі, але немає в них благородства (О. Довженко);

Чкалов, вражений благородством обрисів старенької машини, придивлявся до відблисків вечірнього сонця на металевих частинах мотора (О. Ільченко);

Олень – житель Карпат, уособлення сили, краси і благородства (із журн.).

3. Належність до дворянського стану, роду.

Підлий тепер багатіє, а вбогим стає благородний, Та благородства свого я не продам (із журн.).

Значення в інших словниках

1. благородство — благоро́дство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. благородство — -а, с. 1》 Чистота моральних якостей; чесність, порядність. 2》 Висока якість, довершеність, досконалість. 3》 Належність до дворянського стану, роду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благородство — БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь).  Словник синонімів української мови
4. благородство — БЛАГОРО́ДСТВО, а, с. 1. Чистота моральних якостей; чесність, порядність. [Наша література] проповідує ідеї миру, гуманізму, духовного благородства (Літ. газ., 15.  Словник української мови в 11 томах